Про освіту та кар'єру

1. З чого починається вибір професії

Питання вибору професії є актуальним протягом довгих років. Те, чим буде займатися людина в майбутньому, істотно впливатиме на фінансовий стан, соціальний статус, суспільство, з яким доведеться перетинатися і спілкуватися, на все життя в цілому. Однак перед тим як стати фахівцем в певній галузі, доводиться пройти чималий шлях, починаючи від самої думки "ким бути" і закінчуючи отриманням всіх необхідних знань і досвіду для роботи.

Розмова про професії починається з самого дитинства. Вже у маленьких дітей запитують: «Ким ти хочеш стати в майбутньому?» Діти відповідають на це питання по-різному: хтось каже, що хоче стати лікарем, хтось − учителем, хлопчакам подобаються льотчики, космонавти, а хтось навіть відповідає, що бажає стати Президентом. Варто відзначити, що навіть гри, в які грають діти, відображають інтереси дітей, де вони або лікують когось, або щось будують, готують і так далі.

У кого-то і здійснюються дитячі мрії, а хтось багато разів змінює свою думку з приводу того чи іншого виду діяльності. Якщо ж дитина сильно захоплена чимось, йому потрібно допомагати розвивати свої здібності в цій сфері, підказувати і направляти в потрібному напрямку.

2. Проблема вибору професії та фактори що впливають на вибір професії

Майбутня професія є основною ланкою для здійснення нормальної життєдіяльності людини. Тому дуже важливо вибирати професію саме ту, де можна проявити себе з хорошого боку, бути потрібним для суспільства. Проблема вибору полягає в тому, що на даний момент існує величезна кількість професій, серед яких потрібно вибрати лише одну.

Фактори вибору професії прийнято виділяти зовнішні і внутрішні. Розглянемо докладніше і ті і ті.

Зовнішні фактори мають на увазі місце професії на ринку праці, заробітну плату, думка і ставлення оточуючих до даного виду діяльності. Особливу роль відіграє престиж професії. Однак це може викликати певні складнощі при подальшому працевлаштуванні через великої кількості фахівців однієї і тієї ж галузі. Внутрішні чинники мають на увазі здібності самої людини, який стоїть перед вибором, ким стати.

Затребуваність, яка теж відноситься до зовнішніх чинників, характеризується нестабільністю. Професії, які користуються попитом на сьогоднішній день, можуть бути незатребуваними через деякий проміжок часу.

Хоч і до заробітної плати особливе ставлення, слід враховувати той факт, що сама професія не може гарантувати високого заробітку. Тут також потрібно розглядати можливість кар`єрного росту. Так як, будучи представниками однієї професії, хтось може перебувати на високій посаді і мати хороший дохід, а хтось, навпаки, займати нижчу посаду і отримувати невелику зарплату.

Необхідно оцінювати реальну можливість в отриманні професії. Тут важливу роль має фінансове становище, так як під час вступу складно потрапити на бюджетну форму навчання.

Що ж стосується думки оточуючих, в тому числі батьків, то це, безумовно, важливий момент при виборі професії, але не найважливіший. Необхідно чітко усвідомлювати різницю між ринком праці, коли працювали мама і тато, і нинішнім, про який вони, можливо, не повністю інформовані. Можна скористатися Інтернетом і вивчити ситуацію, почитати відгуки людей різних професій або попросити знайомих людей поділитися своїм досвідом. Проаналізувавши всі разом узяте, варто самому визначитися, як діяти далі.

Від характеру і особистісних якостей залежить те, яким фахівцем він стане. Не варто ставити планку вище своїх можливостей. Не варто занурюватися з головою в медицину, якщо хімія і біологія були складними і незрозумілими предметами. Хороший програміст не вийде з того, хто не дружив з математикою і інформатикою. Учитель без творчих здібностей, терпеливості та любові до дітей прирече себе на душевний розлад.

Слід займатися тим, де можна дійсно застосувати всі необхідні знання. Робота повинна приносити задоволення і бути цікавою для самого працівника не тільки з її матеріальної сторони, але і змісту.

Самопізнання

На допомогу вам можуть прийти різноманітні тестування. Впевнений/на, ви чули про поділ на екстравертів та інтровертів. Деякі люди ніби заряджаються від спілкування з іншими, а хтось навпаки − більш занурений у себе.

Підніміть руки ті, хто вважає себе екстравертом. Чудово, а тепер ті, хто − інтровертом. А тепер ті, хто сумнівається щодо свого типу? Чудово, адже є і 3-й тип − амбіверти.

Насправді, такий поділ особистостей лише на 2 типи − це доволі спрощений варіант.

Його на початку ХХ ст. придумав Карл Ґустав Юнґ і розписав у своїй праці «Психологічні типи». Через 20 років американська дослідниця Ізабель Маєрс-Бріґґз, яка працювала з роботами Юнґа, подумала, що його поділ занадто спрощений і вирішила його доповнити.

Вона вигадала 4 основні типи особистостей: «аналітики», «дипломати», «вартові» й «дослідники», кожен із яких ділиться на 4 підтипи.

Навички − це знання та вміння, що допомагають успішно виконувати дії та завдання з мінімальними витратами часу та енергії. Наприклад, коли діти тільки починають вчитись читати у першому класі, спочатку витрачають на це багато часу та зусиль. Але вже за кілька років з легкістю можете прочитати сотню сторінок за день. Це розвинута навичка читання. Усі навички розподіляють на дві категорії.

Мʼякі навички (soft skills) − це неспеціалізовані типи навичок, які надзвичайно важливі для карʼєри та успішного життя. Їх можна використовувати у будь-якому типі діяльності. Мʼякі навички допомагають нам краще комунікувати з іншими людьми, самостійно планувати власну роботу.

Тверді навички (hard skills) − це наші технічні вміння, які можна легко продемонструвати. Зазвичай, саме їх передусім опановують у закладах профтехосвіти та вищої освіти.

Давайте разом подивимось на список найпотрібніших мʼяких навичок 2020 року за підсумками економічного форуму у Давосі:
1. Комплексне розвʼязання проблем.
2. Критичне мислення.
3. Креативність.
4. Уміння керувати людьми.
5. Взаємодія з людьми.
6. Емоційний інтелект.
7. Уміння формулювати власну думку й ухвалювати рішення.
8. Орієнтація на клієнтів.
9. Уміння вести переговори.
10. Гнучкість розуму (вміння швидко перемикатися з однієї думки на іншу).

3. Вибір навчання після школи: заклади професійної освіти

Зараз ми поговоримо про можливості продовження освіти після школи. Але для початку хочу у вас запитати: чи знаєте ви цих людей і чим вони займаються?

На екрані зʼявляється Джорж Лукас (режисер), Том Генкс (актор), Джеймі Олівер (шеф-кухар) та Ейлін Коллінс (астронавтка).
А як ви гадаєте, що їх обʼєднує?

Освіта! Вони всі навчалися в закладах професійно-технічної освіти. І сьогодні я пропоную вам поговорити саме про професійно-технічну освіту, які переваги вона має, які професії можна опанувати в таких закладах.

Можливо ви можете назвати відомих українців, що отримали професійну освіту? Ось вам один із прикладів: Айна Гассе − відома не тільки в Україні модельєрка. Вона свого часу навчалась у Черкаському вищому професійному училищі.

Подумаймо разом про переваги навчання в закладах профтехосвіти?

• можливість швидко здобути професію;
• доступність (навчання безоплатне, а студенти можуть отримувати стипендію);
• дуальна освіта, що означає менше теорії й багато можливостей для практики;
• можливість заробляти хороші гроші, адже практика та стажування − оплачувані;
• можливість згодом стати підприємцем та працювати на себе.

А чи знаєте ви, скільки абітурієнтів обирають професійну освіту в Європі? Відповідь: 40 %. Ще 30 років тому на Заході була набагато популярнішою університетська освіта. Але на початку XXI ст. багато країн зіткнулися з кризою, коли випускники університетів залишалися безробітними, а роботодавці відчували брак кваліфікованих працівників.

На допомогу прийшла профтехосвіта, яка допомогла швидко та якісно підготувати нові кваліфіковані кадри. Розгляньмо профосвіту в Європі на прикладі Фінляндії. У Фінляндії учні вступають до закладів профтехосвіти після отримання базової освіти − 9-го класу. Тоді вони мають обирати між ліцеями, які надають академічну освіту (і допомагають вступити до університету) та професійними школами.

Майже половина учнів обирає саме професійні школи. І загалом більшість фінів високо цінують свої професійні коледжі. Зокрема через компетентне навчання, гнучку кваліфікацію, високі перспективи працевлаштування та можливість подальших досліджень.

У Сполучених Штатах профосвіту отримують на базі дворічних коледжів, до яких вступають після отримання повної середньої освіти. У них можна отримати освітній ступінь асоціата. Багато американських абітурієнтів обирають дворічні коледжі з двох
основних причин.

Зазвичай такі коледжі приймали вступників із тієї місцевості, де були розташовані. Але з часом стали більш відкритими й охоче приймають студентів з інших країн.

А як ви думаєте, чи актуальні заклади професійної освіти в Україні?

Насправді ситуація в Україні сьогодні дещо подібна до Європейської в минулому. Багато сфер так само відчувають брак професійних кадрів.

Наприклад, наша фешн-індустрія. Щоб в Україні розвивалася мода, насамперед потрібні кваліфіковані швачки та закрійники, які зможуть виконувати всі замовлення модельєрів.

Саме тому зʼявився проєкт «The ПТУ». Коли українські бренди зіштовхнулися з відсутністю молодих спеціалістів прикладних професій, вони обʼєдналися з 3-ма українськими училищами, де разом готують професійних кадрів, які після закінчення навчання зможуть працювати з українськими дизайнерами.

Зараз я пропоную вам ознайомитися зі списком найперспективніших галузей. Подумаймо разом, які професії можуть входити до цих галузей та які з них вимагають навчання у закладах вищої освіти? Поміркуймо, які з них можна здобути в закладах профтехосвіти.

Галузі економіки, у яких бракує кадрів:

Машиністи, оператори, фрезерувальники, шахтарі, гірники, геологи.

Продавці, консультанти, завідувачі, керівники ринків, магазинів, директори малої
торговельної фірми.

Агрономи, овочівники, виноградарі, агрономи, озеленювачі, квіткарі.

Вчителі, професори, викладачі.

Машиністи, машиністи потягів, водії, судові механіки, штурмани.

Санітари, медсестри, завідувачі аптеки, лікарі, стоматологи, акушерки.

Кулінари, товарознавці, адміністратори залів.

Чи знали ви, що в Україні є спеціальне держзамовлення від Міністерства освіти на професії державного значення. Це близько 20 професій, які є актуальними для ринку праці Україні, й тому з бюджету виділяють окремі гроші на навчання таких спеціалістів.