Профілактика у закладі

 

Рада профілактики

 

Школа і поліція

 

Протидія булінгу

 

Протидія насильству

 

Кібербезпека

 

Наркопост

 

Торгівля людьми

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І

 

 

 

 

 

 

Торгівля людьми – здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування чи отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. Таке визначення торгівлі людьми дає "Протокол з попередження торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми", який доповнює Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю.

 

 

 

Торгівля людьми – це сукупність таких ознак

 

  • вербування;

     

  • перевезення;

     

  • передача;

     

  • продаж; 

     

  • усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі;

     

  • використання у військових конфліктах;

     

  • залучення до злочинної діяльності; 

     

  • трансплантація чи насильницьке донорство; 

     

  • примус до заняття проституцією; 

     

  • рабство і ситуації, подібні до рабства;

     

  • примусова праця;

     

  • залучення в боргову кабалу;

     

  • використання шантажу, погроз, насильства.

 

 

 

 

 

 

Протидія торгівлі людьми

У лексиконі сучасного українського суспільства усе частіше вживається термін «трафікінг» або ж «торгівля людьми». Здавалося б, людство давно забуло про явище работоргівлі, яке більшість з нас асоціюють з давньою та середньовічною історією – кріпацтвом, «чорним рабством» та іншими подібними явищами. Проте, як свідчать факти, работоргівля є цілком сучасною реалією, чиє існування має потужне економічне підґрунтя. Ця проблема має глобальний характер, адже постраждати від торгівлі людьми може людина будь-якого віку, статі, походження, з будь-якою освітою і рівнем достатку.


Україна насамперед вважається країною походження постраждалих від торгівлі людьми. Але останніми роками вона стала також країною призначення. Так іноземці, що приїжджають в Україну із країн, де військові конфлікти продовжуються десятиріччями, у пошуках безпечного місця проживання можуть постраждати від торгівлі людьми на території України, так само, як і громадяни України, можуть потрапити у схожу ситуацію у власній країні.


Об’єднаними зусиллями світова спільнота може протидіяти торгівлі людьми: підвищення рівня інформованості населення; превентивна робота; виявлення випадків торгівлі людьми; посилення відповідальності за правопорушення, пов’язані з торгівлею людьми; ідентифікація та реабілітація жертв торгівлі людьми; надання всебічної допомоги постраждалим від торгівлі людьми; захист їх правового статусу та соціальна реінтеграція – ось приоритетні завдання суспільства у сфері протидії торгівлі людьми.


Верховна Рада України ухвалила 20.09.2011 р. Закон «Про протидію торгівлі людьми». У Законі визначено основні напрями реалізації державної політики, спрямованої на протидію торгівлі людьми; повноваження органів виконавчої влади під час здійснення заходів з протидії торгівлі людьми; механізм запобігання торгівлі людьми, боротьби з нею, надання допомоги та захисту постраждалим особам. Також закон визначає права постраждалих від торгівлі людьми осіб, які звернулися за допомогою; засади міжнародного співробітництва у сфері протидії торгівлі людьми. Крім того, передбачено посилення відповідальності за правопорушення, пов`язані з торгівлею людьми.


Торгівля людьми заборонена і карається законом України за статтею 149 кримінального кодексу.

 

 

 

 

 

Що таке Торгівля людьми

Визначення торгівлі людьми міститься в Протоколі ООН про попередження та припинення торгівлі людьми, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності:

 

  1. «Торгівля людьми» означає здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховання чи утримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примушення, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів або користі для отримання згоди особи, що контролює іншу особу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні рабству, підневільний стан або вилучення органів;

     

  2. згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію, зазначену вище, не береться до уваги, якщо було використано будь-якій із засобів впливу, що перелічені в п.a);

     

  3. вербування, перевезення, передача, приховування або здобуття дитини для цілей експлуатації вважаються «торгівлею людьми» навіть в тому випадку, якщо вони не пов’язані із застосуванням якого-небудь із засобів впливу, що зазначені в п.1);

     

  4. «дитина» означає будь-яку особу, що не досягла 18 річного віку.

 

Хто є постраждалим від торгівлі людьми

Постраждалими від торгівлі людьми є чоловіки, жінки та діти всіх національностей та класів. Постраждалими часто є честолюбні молоді люди, які шукають на кращі економічні можливості. Злочинці користуються їх надіями та мріями та продають їх в експлуатацію та рабство.


Більшість постраждалих від торгівлі людьми вважають, що їхнє рішення мігрувати у пошуках кращого працевлаштування – це підконтрольний їм процес. Вони не усвідомлюють, що від самого початку їх обманюють аби лише створити ситуацію, в якій їх можна буде експлуатувати.


Постраждалим від торгівлі людьми можете бути Ви чи хтось, кого Ви добре знаєте.

 

 

 

 

 

 

 

 

Як запобігти рабства


Запам’ятайте і розкажіть своїм рідним та друзям про 10 правил безпеки:

 

  • Не вірте рекламі фірми, яка не відповідає вимогам законодавства України (не вказує повної назви фірми, її адреси, номеру ліцензії та органу ліцензування, що її видав). Торгівці людьми можуть ввести Вас в оману, використовуючи:

     

    • Різноманітні фірми-посередники з працевлаштування за кордоном;

       

    • Туристичні, шлюбні та модельні агенції, служби знайомства, агенції шоу – бізнесу;

       

    • Оголошення, рекламу в ЗМІ та Інтернеті;

       

    • Незнайомих людей, а часом навіть Ваших родичів, друзів, сусідів, знайомих.

     

  • Не ведіть переговори про навчання, працевлаштування чи шлюб наодинці з агентом. Запросіть взяти участь у переговорах довірену особу – це може бути Ваш юрист або хтось із Ваших близьких.

 

  • Перевірте, чи має фірма ліцензію на надання відповідних послуг (навчання, працевлаштування за кордоном). Таку інформацію Ви можете отримати в Державному центрі зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.

 

  • Зв’яжіться з Посольством країни, куди Ви плануєте подорож та дізнайтесь про правила щодо працевлаштування або навчання іноземців.

 

  • Особисто оформлюйте пакет документів та самі сплачуйте за послуги. Це не дасть можливості торгівцям людьми втягнути Вас у боргову залежність або вчинити злочин стосовно інших осіб за Вашими документами. Не користуйтеся послугами незнайомих осіб, які пропонують Вам допомогу в оформленні виїзних документів, продовженні терміну перебування на території іноземної держави.

    Майте на увазі:

     

    • Термін перебування у іноземній країні зазначено у візі;

       

    • Туристична чи гостьова віза не дають право на легальне працевлаштування. Це незаконно. Обов’язково укладайте відповідний контракт, складений зрозумілою для Вас мовою у двох примірниках, один з яких залишається у Вас.

     

  • За жодних обставин нікому не довіряйте документів, що засвідчують Вашу особу. Обов’язково залиште рідним ксерокопію свого паспорта громадянина України, закордонного паспорта, візи, контракту про навчання чи працевлаштування, свідоцтва про народження, проїзних документів та нещодавно зроблені фотографії, а також номер телефону й адресу, де Ви збираєтеся зупинитися.

 

  • Візьміть за правило постійно телефонувати рідним у домовлений день та час. Заздалегідь домовтесь з рідними про «кодове слово» у розмові, на випадок, якщо Ви не зможете вільно розмовляти по телефону, перебуваючи під чиїмось наглядом.

 

  • Зробіть та тримайте при собі копії національного та закордонного паспортів. Це значно спростить процедуру відновлення документів для повернення в Україну.

 

  • Не ставте себе в залежне положення, приймаючи подарунки або позичаючи гроші. Якщо Ви опинилися у скрутному становищі за межами України, звертайтеся по допомогу до: Посольства або Консульства України у країні Вашого перебування, де Вам допоможуть отримати документи, що засвідчують Вашу особу, і повернутися на Батьківщину. Національного товариства Червоного Хреста або Червоного Півмісяця, де Вам можуть надати можливість відновити зв’язок з рідними та повідомити їм про своє скрутне становище. Міжнародних, громадських, благодійних організацій, де Ви також зможете отримати допомогу та підтримку.

 

  • Заздалегідь підготуйте та тримайте при собі перелік організацій, із зазначенням адреси та номерів телефонів, що працюють у сфері протидії Торгівлі людьми.

 

ТЕПЕР Ви знаєте більше про проблему торгівлі людьми та можете захистити себе!

 

 

 

 

 

 

Корисні контакти

 

  1. Телефон національної гарячої лінії — 0 800 505 501 або 527

     

  2. Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 0-800-505-501 (зі стаціонарних) з мобільних 527 безкоштовно

     

  3. Гаряча лінія МЗС України для громадян України, які опинились у надзвичайних ситуаціях за кордоном: (044) 238-16-57

     

  4. Якщо Ви постраждали від торгівлі людьми за кордоном або в межах України, зателефонуйте за телефоном Департаменту боротьби зі злочинами, що пов’язані з торгівлею людьми Національної поліції України: (044 374-37-85) пн-сб. з 9.00-18.00

     

  5. У екстрених випадках та стосовно розшуку осіб, зниклих за кордоном, можна звертатися на гарячу лінія Укрбюро Інтерполу:

    044-256-12-53 (цілодобово)

 

 

Нормативно-правові акти у сфері протидії торгівлі людьми


Закон України «Про протидію торгівлі людьми»


Кримінальний кодекс України. Стаття 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини»


Постанова КМУ від 22.08.2012р. №783 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми»


Постанова КМУ від 23.05.2012 №417 «Порядок встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми»


Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №111 «Про затвердження державної соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2020 року»


Постанова КМУ від 25.07.2012 №660 (зі змінами) «Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми»


Наказ Мінсоцполітики від 30.07.2013 №458 «Про затвердження стандартів надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми»


Наказ Мінсоцполітики та Міністерства внутрішніх справ від 11.01.2016 №4/5) «Про затвердження Інструкції зі збору та моніторингу статистичної інформації щодо осіб, які постраждали від торгівлі людьми»


Лист МОН №1/3663-22 від 25.03.2022 "Щодо запобігання торгівлі людьми в умовах воєнної агресії"

 

 

 

 

 

 

 

 

Методичні рекомендації щодо профілактики  протидії торгівлі людьми в системі освіти

  • Проаналізувати нормативно-правові документи з питань профілактики протидії торгівлі людьми.

     

  • Посилити роботу у напрямку психологічної просвіти та підвищення психологічної компетентності всіх учасників навчально-виховного процесу з питань профілактики протидії торгівлі людьми.

     

  • Забезпечувати участь фахівців психологічної служби у семінарах, засіданнях, конференціях, тренінгах з питань профілактики. протидії торгівлі людьми.

     

  • Здійснювати соціально-педагогічну, психологічну реабілітацію дітей, учнів та студентської молоді, що опинились у складних життєвих обставинах.

 

Алгоритм роботи щодо профілактики торгівлі людьми

  • Сприяти  самопізнанню, самореалізації, самоствердженню самовдосконаленню особистості;

     

  • Розвивати навички відповідальної і водночас безпечної поведінки, умінь адекватного прийняття рішень у різноманітних, у т. ч. складних життєвих ситуаціях;

     

  • Сприяти формуванню  громадянської позиції особистості;

     

  • Позаурочна виховна робота – один із найважливіших засобів педагогічного впливу на духовне становлення дітей, на формування їхньої активної громадянської позиції, необхідна умова збагачення інтелектуального, творчого потенціалу вихованців, найбільш повного розвитку здібностей, талантів в інтересах самої особистості й суспільства;

     

  • Організувати систему виховної роботи педагогічно вміло й компетентно з урахуванням вимог часу й можливостей дітей  – досить складне, адже вона вирішує завдання цілісного формування й розвитку особистості;

     

  • Надзвичайно важливим є комплексний підхід до проведення виховних заходів,що залежить від уміння педагога ставити й вирішувати одночасно різні виховні завдання.

     

 

Ключові поняття профілактики через систему освіти – "знання", "ставлення" і "формування навичок". Педагогічні працівники навчальних закладів можуть здійснювати профілактичну роботу у формі прямого впливу, що передбачає реалізацію наступних завдань:


1 – забезпечити інформування учнів (студентів) про ймовірні ризики та шляхи запобігання попадання в ситуацію торгівлі людьми;


2 – формувати небайдуже ставлення до проблеми торгівлі людьми;


3 – формувати навички запобігання ризику та конструктивної поведінки в ситуації ризику;


4 – поширення інформації і досвіду серед не охопленого навчанням населення (однолітків, знайомих). Опосередкований вплив здійснюється як спонтанно, внаслідок спілкування краще обізнаних (навчених) учнів з не проінформованими однолітками, так і цілеспрямовано, наприклад, через театралізовані форми, виставки-конкурси тощо.


Реалізація цих завдань передусім має опиратися на достовірну інформацію та застосування активних методів навчально-виховної діяльності, в чому має сприяти блок навчальних матеріалів, до якого входять відеофільм "Станція призначення - ЖИТТЯ" і посібники для тренерів та учасників "Як підвищити рівень усвідомлення проблеми торгівлі людьми".

 

СПЕЦИФІКА РОБОТИ З РІЗНИМИ КАТЕГОРІЯМИ УЧАСНИКІВ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Педагогічні працівники є організаторами профілактичної роботи в навчальних закладах, тому важливо, щоб вони оволоділи інтерактивними формами навчально-виховної роботи. Перешкодою є психологічна неготовність викладачів зайняти принципово іншу позицію щодо учнів, адже обов`язковою умовою інтер­активних занять є ставлення до учнів як до рівноправних учасників навчального процесу. Проведення таких занять вимагає більш високої кваліфікації, ніж лекційна робота. Викладач має бути досить компетентним, обізнаним з особливостями групової динаміки, не тільки готовим до висловлення суперечливих думок, а і прихильно ставитись до активності учнів, прагнути постійного "зворотного зв’язку" і заохочувати учнів до висловлення своєї думки щодо теми обговорення. Але не дозволяти заняттю перерости у "тусовку" (наприклад, використовуючи процедуру "вироблення правил" на початку занять). До арсеналу викладача повинна входити велика кількість вправ, тем дискусій, щоб обирати найвідповідніші темі та й складу і рівню аудиторії.


З метою оволодіння вчителями навичками проведення інтерактивних занять доцільно організовуватинавчальні семінарипід керівництвом досвідчених тренерів чи практичних психологів, для яких такі навички є частиною фахових умінь. В роботу фахових методичних об’єднань можна включити ділові ігри, метою яких буде визначення тем і занять, на яких доречно використовувати ту чи іншу інформацію з проблеми торгівлі людьми (з матеріалів посібників тренера та учасника "Як підвищити рівень усвідомлення проблеми торгівлі людьми"), а також відпрацювання найбільш ефективних для навчальних занять форм і методів роботи. Допомогти організувати такі ігри може практичний психолог навчального закладу чи методист, який відповідає за психологічну службу.


Керівники навчальних закладів в оцінці діяльності педагогів повинні враховувати рівень їхньої активності з питань профілактики негативних явищ, в тому числі, і запобігання торгівлі людьми, і сприяти проведенню такої роботи на організаційному рівні.


Батьки. Більшість батьків старшокласників досить критично ставляться до проведення виховних заходів та інших форм роботи, безпосередньо не пов’язаних з навчальною діяльністю. Щодо обговорення теми торгівлі людьми, батьки часто виказують нерозуміння її важливості та спротив, мотивуючи тим, що "їх це не стосується", вони "виїжджати не збираються", "тільки час гаяти", "краще до екзаменів готуватись". Тому актуальним є завдання – зацікавити батьків (і тут дуже доречним буде використання фільму), в тому числі і через роботу з учнями (батьки, зазвичай, цікавляться результатами всіляких опитувань їхніх дітей).


Учні. Оскільки в 15-16 років виявляються риси, характерні як для підліткового так і для юнацького віку, слід вести роботу з урахуванням специфіки аудиторії. В цьо­му віці мотивація до роботи може бути переважно емоційною (цікаво спілкуватися, поди­витися фільм, посперечатись з педагогом). Підлітки і молодь схильні до ризикованої поведінки і протесту як форм самоствердження. Варто організовувати роботу так, щоб учень сам приймав рішення, подаючи інформацію як застереження, вказуючи на можливі шляхи вирішення проблем. Застосовуючи форми роботи, які передбачають можливість висловити власну думку, самореалізуватись як суб’єкт прийняття рішень, можна очікувати на прихильність старшокласників і позитивне ставлення до поданої інформації.

 

Під час групових чи індивідуальних бесід, відповідаючи на запитання, слід дотримуватися деяких правил:


1. Будьте толерантними до будь-яких запитань. Категорично забороняються окрики (які часто можна почути під час „ традиційних” уроків), погрози і покарання. Якщо запитання виходить за межі вашої компетенції, пообіцяйте (і дотримайте слова!) відповісти на нього згодом.


2. Ставтесь до запитань серйозно, навіть якщо вони такими не здаються. Не можна відмахуватися, оцінювати чи переводити розмову на особистість.


3. Гарантуйте дотримання таємниці (в разі конфіденційності інформації).


4. На всі запитання давайте конкретні й однозначні відповіді.


5. Будьте послідовними.


6. Погоджуйте програму виховання з педагогами і батьками (дійте заодно).


Студенти. Студентська молодь, порівняно зі школярами, більш обізнана, прагматична у виборі занять і, одночасно, привабливіша для торгівців людьми, оскільки, зазвичай, вийшла з під прямої батьківської опіки і схильна до "самостійних", часто ризикованих, рішень. Для студентів ВНЗ варто обґрунтувати необхідність засвоїти певний мінімум знань, щоб убезпечити себе від ризику потрапляння в ситуацію торгівлі людьми. В роботі зі студентами можна активніше опиратись на самостійне опрацювання матеріалу (наприклад, самостійне або в малих групах укладання «пам’яток безпеки» з подальшим обговоренням), розробку рекламних матеріалів, сценаріїв тощо. Досить дієвими можуть стати різноманітні акції, театральні постановки, інформаційні кампанії. Причому основну ініціативу в організації і змістовному наповненні заходів варто віддати самим студентам, забезпечивши їх якісними інформаційними матеріалами.


Для всіх категорій учасників навчально-виховного процесу доречним і ефективним буде моделювання (програвання) ситуацій оформлення на роботу, виїзду за кордон, поведінки у ситуації ймовірного ризику тощо.

 

 

 

 


 

 

 

 

 

© 2018 Комунальний заклад освіти "Середня загальноосвітня школа №81". Всі права захищені.