ЯК ЗАПОБІГТИ БУЛІНГУ В ДИТЯЧОМУ КОЛЕКТИВІ?

За даними ЮНІСЕФ 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу.
Майже половина дітей в Україні, які стають жертвами булінгу, не розповідають про це. То за якими ж ознаками можна розпізнати, що дитина зазнає насилля?

Ось перелік основних «симптомів»:

1. ТІЛЕСНІ УШКОДЖЕННЯ: у дитини можуть з’являтись синці, порізи чи інші травми, походження яких вона не може або не хоче пояснити.

2. ЗМІНИ ЗОВНІШНЬОГО ВИГЛЯДУ: дитина може почати носити одяг, який закриває її тіло, або може уникати переодягання на очах у інших.

3. ВТРАТА ІНТЕРЕСУ ДО ШКОЛИ ЧИ ІНШИХ ЗАХОДІВ: дитина може почати пропускати школу, уникати участі у позакласних заходах або у неї раптово погіршуються оцінки.

4. ПІДВИЩЕНА ТРИВОЖНІСТЬ АБО СТРАХ: дитина може стати дуже чутливою, проявляти тривожність через розлуку тощо, можуть з’явитись нічні кошмари. Часом можуть проявлятись такі фізичні симптоми, як болі в животі або головні болі.

5. ВІДСТОРОНЕННЯ ВІД СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ: дитина може уникати проведення часу з друзями чи сім’єю, перестати користуватися соціальними мережами або стати менш балакучою і менше брати участь у розмовах.

6. НИЗЬКА САМООЦІНКА: дитина може почати вірити в негативні твердження про себе, наприклад, «я нічого не вартий» або «я невдаха», і може стати більш пасивною або безініціативною.

Важливо пам’ятати, що кожна дитина унікальна і може проявляти різні ознаки булінгу. Якщо з’являються підозри щодо булінгу, важливо поговорити з дитиною та звернутися за допомогою до спеціаліста.

Звернення до спеціаліста буде не зайвим навіть якщо Ви усвідомили, що дитина зазнавала насилля у школі вже постфактум, адже це допоможе зменшити руйнівний вплив насилля на психіку. Часто ми навіть не усвідомлюємо, як психологічні травми, яких ми зазнаємо у дитинстві впливають на наше доросле життя.

Поради для батьків та педагогічних працівників.

Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне.

Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг:

• негайно втручайтесь та зупиняйте насилля - булінг не можнаігнорувати;

   

• зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітейпублічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці,або в малих групах;

   

• уникайте слів жертва чи агресор - це призводить до стигматизації;

   

• не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви;

   

• пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити;

   

• Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію;

   

• допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно;

   

• спілкуйтеся з дітьми, прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми;

   

• заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси та хобі можуть допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу;

   

• показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.

Якщо ви побачили принизливе фото чи відео з дитиною у соціальних мережах, вам слід спокійно та поступово зробити наступні кроки:

• поговоріть з дитиною. Скажіть, що ви не звинувачуєте її у тому, що фото/відео потрапило до мережі (формування культури користування кібер простором тема, якій слід приділяти багато уваги, але не в кризовій ситуації);

   

• запевніть дитину, що вона може вам довіритись і показати всі образливі відео та фото, як соромно б їй не було. Часто такий контент інтимного характеру, через що дитині важко про це говорити;

   

• підкресліть, що вас зараз цікавить не їх вміст, а як їх вилучити з мережі;

   

• напишіть особистого листа до сервісу технічної підтримки соціальних мереж про те, що контент (вкажіть посилання) принижує права дитини, і ви вимагаєте його вилучити;

   

• покажіть дитині, що ви на її боці у цій складній ситуації;

   

• поясніть дитині правила безпечного користування соціальними мережами.

Як зрозуміти, що дитина піддається булінгу/кібербулінгу:

• у дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час;

   

• боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт);

   

• ходить до школи довгим, незвичним шляхом;

   

• втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися;

   

• приходить додому сумна, похмура, зі сльозами;

   

• постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття;

   

• має розлади сну або часті погані сни;

   

• втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки;

   

• якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.

Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу:

Коли діти стають жертвами булінгу вони соромляться про це говорити та часто звинувачують себе в тому що сталось. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини.

Якщо ви маєте підозри, що вона стала жертвою булінгу:

• у першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною;

• дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити;запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто;

• пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними;

• спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись;

• запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо);

• розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям;

• поясніть різницю між «пліткуванням» та «піклуванням» про своє життя чи життя друга/однокласника;

• спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін;

• пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи;

• спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

ПОРАДИ РЕДАГОГІЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ ЩОДО ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ

• допоможіть дітям вивчити правильну термінологію. Поясніть, що люди,які змушені були покинути свої домівки не біженці, вони – вимушено-переміщені особи;

• поясніть учням, що люди приїхали до більш безпечних регіонів країнитому, що були змушені рятувати дітей та себе. За інших умов вонизалишилися б удома, де в них були гідні умови для життя тощо;

• говоріть з учнями відверто. Варто пояснити, що війна завжди була ґрунтом для дискримінації за будь-якими ознаками. Ті, хто опинився у вразливій ситуації, сприймаються як слабші, або навіть як винні у тому, що сталося. А від цього до булінгу та дискримінації лишається лише крок. Так, теперішня ситуація неймовірно складна, але в будь-якому разі потрібно лишатися людьми та підтримувати одне одного;

   

• поясніть дітям основні принципи недискримінації, толерантного ставлення до інших людей. Розкажіть про дискримінацію, якою вона буває та чому виникає;

• аналізуйте ситуацію: приділяйте особливу увагу особам, які можуть стати потенційними жертвами булінгу. Стежте за ситуацією, а якщо побачите перші ознаки цькування - неодмінно втручайтеся;

• завжди враховуйте лише факти, а не припущення або побоювання однієї зі сторін (або власні);

• розробіть план дій та варіанти розв’язання проблем (навіть гіпотетичних). Так ви будете готові та не витрачатимете час дарма;

• об’єднайтеся із колегами. Дискримінація – глобальне явище, із яким складно впоратися самотужки. Тож діяти разом – найкраще рішення;

• оберіть стратегію дій. Є різні алгоритми дій учителя, який бачить дискримінацію чи булінг. Але одне відомо точно: залишатися осторонь просто неприпустимо. Явище не зникне саме по собі;

• встановіть правила, створіть разом із дітьми статут для протидії дискримінації, булінгу. Учні мають розуміти, чому та чи інша поведінка буде неприйнятною та знати, що порушення правил обов'язково призведе до негативних наслідків;

• проводьте тематичні години спілкування, не бійтеся говорити про війну, її причини та наслідки.

Телефони довіри:

Дитяча лінія 116 111 або 800 500 225 (з 12.00 до 16.00)

Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000

Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335

Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20

Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 76

Центр надання безоплатної допомоги 0 800 213 103

Національна поліція України 102